Боротьба за незалежність

Ірина Петренко – внутрішній аудитор Національної установи розвитку

Як гадаєте, яка роль в корпоративному управлінні є однією з найскладніших, парадоксальних і зазвичай найбільш незрозумілих?

На мою думку, це роль функції внутрішнього аудиту. Внутрішні аудитори відповідають за оцінку, вдосконалення системи внутрішнього контролю, заходів управління ризиками та надають оцінку ефективності корпоративного управління, і саме від внутрішніх аудиторів очікується, що вони залишатимуться незалежними у своїх висновках. Складність також полягає у тому, що у правильному корпоративному середовищі, функція аудиту опиняється між виконавчими директорами та органами нагляду, прагнучи забезпечити змістовну гарантію, водночас долаючи бюджетні обмеження та постійну загрозу ігнорування їх рекомендацій, і тим самим ризикує стати частиною операційних процесів.

Незалежність –  це ключовий фактор довіри до аудиторської професії. Фактично, незалежність означає свободу внутрішніх аудиторів від будь-яких фінансових, ділових та особистих стосунків, які матимуть вплив на їхню об’єктивність, а також уміння протистояти маніпуляціям, захищати власні межі та діяти етично в умовах тиску чи інформаційного шуму. Теоретично, внутрішній аудит покликаний бути третьою лінією захисту в корпоративному управлінні, функціонувати окремо від керівництва, щоб надавати незалежну оцінку ефективності управління ризиками та встановлених заходів контролю.

Згідно з моделлю трьох ліній захисту (Three Lines Model), перша лінія (керівництво) володіє ризиками та управляє ними, друга лінія (ризики та комплаєнс) контролює засоби контролю, а третя лінія (внутрішній аудит) забезпечує незалежний огляд для ради директорів. Але проблема в тому, що модель не гарантує, що внутрішні аудитори мають працювати незалежно. І в організаціях, де керівний орган, відповідальний перед зацікавленими особами за нагляд в організації (наглядові ради), непередбачений, внутрішні аудитори адміністративно підпорядковуються генеральному або фінансовому директору — особам, роботу яких вони оцінюють. Парадокс в тому, що керівники очікують від аудиторів висновків про слабкі місця в управлінні, але контролюють їх бюджет, ресурси та гарантії зайнятості. Саме це створює внутрішню боротьбу: кидати виклик менеджменту, не будучи агресивним, чи бути поблажливим, втрачаючи актуальність третьої лінії захисту?

Незалежність аудитора –  є основоположним і базовим принципом професійної етики аудитора, на якому ґрунтується цінність аудиту та його відмінність порівняно із іншими формами контролю. Звіти аудитора включають незалежні висновки, які зроблені на підставі аудиторських доказів задля надання обґрунтованої впевненості щодо процесів компанії, яка перевіряється. І з метою допомогти аудиторам зберегти їх об’єктивність та неупередженість при наданні професійної оцінки, підприємство має запроваджувати наступні заходи для мінімізації ризиків порушення принципу незалежності:

• конфлікт інтересів: на початку проведення аудиторських перевірок, необхідно ідентифікувати та оцінити будь-які потенційні загрози втрати незалежності (перевірити зв’язки аудиторів та їх родичів, друзів, попередніх колег із керівником підрозділу (власником бізнес-процесу), який перевіряється
• звітування: відповідно до організаційної структури, внутрішні аудитори не повинні підпорядковуватися жодному із директорів, які можуть вплинути на результати аудиту (напр. керівнику підрозділу чи фінансовому директору). Найкращою практикою є підпорядкування наглядовому органу.
• перевірки одного і того ж підрозділу: найвдаліше рішення – це ротація аудиторів, яке майже неможливо реалізувати для функції із одним спеціалістом.

Іноді виглядає так, що робота внутрішніх аудиторів нагадує прогулянки по канату, де ти маєш тримати баланс між тим, щоб бути корисним для керівників, і тим, щоб не ставати частиною управлінських рішень. І навіть коли аудитори дотримуються своєї ролі гарантування, все одно існує ризик «помсти» з боку керівників, які не планували проходити перевірки. Але найбільша комплікація полягає в тому, що від таких спеціалістів очікують, що вони будуть незалежними, але схильними до співпраці, наполегливими, але дипломатичними, та стратегічними, але не оперативними. Зрештою, бути внутрішнім аудитором означає боротьбу за доброчесність у середовищі, яке часто чинить цьому опір. Тому, як керівники, так і внутрішні аудитори мають пам’ятати про кращі практики, які можуть бути впроваджені у компанії, а саме:

• статут внутрішнього аудиту або положення про підрозділ, в якому чітко визначити правовий статус, підпорядкування, цілі та напрями діяльності, а також функції та повноваження внутрішніх аудиторів (підрозділу)
• кодекс поведінки, який базується на принципах чесності, відповідальності та етичної поведінки
• достатня кількість ресурсів (робочого часу чи бюджет на аудит) на виконання завдань із аудиту
• диджиталізація, яка забезпечить «сліди аудиту» при зборі доказів та відсутності таких в щоденній операційній діяльності компанії.
• навчання та тренінги, які мають стати невід’ємною частиною всього професійного життя аудиторів.

Незалежність є основною вимогою для виконання внутрішніми аудиторами функції третьої лінії захисту. Також важливість незалежності аудиторів визначається глобальними професійними стандартами та регуляторними органами в усьому світі, які містять практичні інструменти та допомагають функції уникати ризиків порушення принципу незалежності чи розробляти запобіжні заходи для їх мінімізації. Крім того, у своїй боротьбі за незалежність, внутрішні аудитори вже пристосувалися до мінливого корпоративного середовища та наростили панцир із прошарками спеціальних навичок. Наприклад, уміння зважено оцінювати факти без зайвих емоцій, використання знань та стандартизованих правил, розуміння наслідків кожного прийнятого рішення, або ж здатність мислити критично допомагають аудиторам шукати першопричини та факти, розпізнавати спроби маніпулювати почуттям провини, страху чи сорому і не приймати рішення під впливом емоцій або поспіху та спокійно, але впевнено говорити «ні» сторонньому впливу.

Як сказав Вінстон Черчилль: «Успіх –  це ще не точка, неудача –  це ще не кінець: єдине, що має значення, –  це мужність продовжувати боротьбу». Ніхто не обіцяв, що буде легко. Шляхи дотримання незалежності та пов’язані із цим ситуації часто можуть бути складними та наповненими нюансами, а кожна ситуація має бути ретельно проаналізована. Бізнес має бути готовим виділяти значні ресурси, які допомагатимуть аудиторам дивитися на ситуацію зверху та знаходити вірні рішення. Не виключено: ризик програшу в цій боротьбі за дотримання незалежності може бути високим, але ризики втрати довіри до результатів оцінки внутрішнього аудиту та заплямування престижу аудиторської професії не зможуть нівелюватися жодними бюджетами, стандартами чи кодексами.

Ірина Петренко – внутрішній аудитор Національної установи розвитку

За матеріалами сайту Мінфін: https://minfin.com.ua/blogs/petrenkoiryna/266810/