Повернення на поле: як ветеран із Криворізького району відновлює фермерство після фронту

Коли вранці 24 лютого 2022 року почалась повномасштабна війна, Сергій Ковтун із Криворізького району вже знав, що залишатися вдома не зможе. Наступного дня він поїхав до Києва добровольцем. Полишив поле, техніку, незасіяні гектари, рідну Ниву Трудову і взяв до рук зброю. Мощун, Гостомель, поранення, реабілітація. А згодом — служба в 65-й бригаді на Запорізькому напрямку.

Після двох років у піхоті, контузії та тяжкого фізичного навантаження, Сергій звільнився — щоб доглядати за літньою матір’ю. Але повернувся не просто додому, а до справи, яка стала його другою реабілітацією: у поле.

«Ми не були покинуті»

Сергій говорить про свою службу без пафосу, деколи й з жартами. Але досі не може забути перші дні оборони Києва:

«Я був у шоці, що швидкі приїжджали прямо на передову. Поранених витягували з боїв на руках. Ніхто нас не кинув, усе працювало — просто неймовірно. Це був березень 2022-го».

Після відновлення Сергія перевели в новосформовану бригаду, яка вирушила на південний фронт. Там — Оріхів, Роботине, важкі бої, щоденне навантаження.

«Мені 53, я вже фізично не витримував того, що молоді хлопці ще могли тягнути. Але поки міг — ішов разом із ними».

Господарство, яке трималося на зв’язку

Поки Сергій служив, господарство виживало завдяки дружині. Вона — не агроном і не механізатор, але взяла на себе все, що могла. Частину землі засівали, частину залишали під пар.

«Я телефоном показував, як і чим бризкати. Вона присилала відео з поля, я консультував — що, куди, коли. Іноді приїжджала через кілька днів — і була в шоці, як ті соняшники оживають. Вона справді героїня. І не тільки за господарство — вона ще й двох своїх братів на війну провела. Пішли з першого дня».

Повернувшись у 2024 році, Сергій буквально влився в роботу. Але швидко зрозумів: техніка застаріла, ресурсів обмаль, а земля — вимагає сучасного підходу. Тоді він дізнався про грантову програму підтримки підприємців у Криворізькому районі — і вирішив спробувати.

«Не думав, що щось вийде. Але побачив, що запрошують ветеранів — і подав заявку. І не пошкодував».

За грантові кошти Сергій придбав сучасну сівалку точного висіву та передпосівний культиватор — техніку українського виробництва, що значно полегшує роботу.

«Це просто космос, — не стримує емоцій чоловік, — старою сівалкою робили все “на око”. Тут же все чітко, за таблицею. Я буквально зі шкіри б виліз, якби знав, наскільки воно полегшує працю. 40% доплатив сам — але це було того варте».

«Головне — щоб не зайшов ворог. А ми впораємось»

Попри близькість до лінії фронту, Сергій не боїться повертатися в поле. Та все ж найбільше його турбує не посів чи врожай:

«Аби ворог не дійшов сюди. У мене бронік, каска, рюкзак зібраний. Все лежить. Але поки є можливість я працюю. Земля — це моє. І я не готовий просто взяти й поїхати».

Тепер він поступово повертає господарство до довоєнних масштабів, планує розширення, оновлення техніки та радить іншим ветеранам не боятись подаватися на підтримку.

«Раніше я сам на себе сподівався. А тепер знаю — є ті, хто хочуть допомогти. Просто треба не боятися спробувати».

ℹ️ Довідково:

Програма реалізується в межах Проєкту «Підтримка відновлення Криворізького району» за фінансування Уряду Великого Герцогства Люксембург через Люксембурзьке агентство з розвитку співробітництва (LuxDev) та Фонд розвитку підприємництва.

Уповноважені банки: Ощадбанк та ПриватБанк.