Ефір, який не згас

Як охтирський телеканал «Пульсар» вистояв під час війни й повертається до власного мовлення завдяки сонячній енергії

Під час війни інформація рятує. Саме тому ворог першим намагається заглушити голоси, що говорять правду. Для прикордонних і прифронтових громад — таких, як на Сумщині, — місцеве мовлення стає не просто джерелом новин, а голосом надії, зв’язком зі світом і знаком, що рідне місто живе. Люди різного віку щодня чекають цього голосу — в новинах, у зверненнях місцевої влади, у простих вітаннях на екрані.

Катерина Касьяненко — підприємиця з Сумщини, яка зберегла локальний телеканал в Охтирці. Спершу, коли його хотіли закрити, а згодом — під час повномасштабної війни. Сьогодні її команда транслює національний телемарафон, підтримує суспільне радіо й готується до відновлення власного контенту. Грант від проєкту «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні» дозволив зробити ключовий крок — перехід до енергонезалежності.

Родинне рішення, яке зберегло ефір

У 2004 році охтирський телеканал опинився під загрозою зникнення: попередні власники вирішили, що утримувати мовлення — нерентабельно. Але тоді родина Касьяненків зібралася й ухвалила рішення, яке змінило все.

«Можна сказати, що у нас такий невеличкий медіабізнес: син має бізнес, пов’язаний з кабельною мережею, працює з радіо. Тож, коли постало питання, що канал закривають, я сказала: спробуймо. Якщо є шанс зберегти — треба зберігати», — згадує Катерина Касьяненко.

Так «Пульсар» став родинною справою. Команда відновила ефір і поступово розширила покриття. Мовлення охопило майже всю Сумщину: Лебедин, Тростянець, Ромни, Глухів, Шостку, Конотоп, Путивль.

До 2022 року телеканал виходив в ефір щоденно, мав 5 корпунктів та 16 працівників. Власне виробництво включало місцеві новини, студійні та дитячі програми, прогноз погоди й головну гордість — вітальну музичну передачу.

«Люди дуже чекали цих привітань. Записували на диск, переглядали всією родиною. До нас і досі дзвонять з питаннями, коли ж повернемося в ефір», — розповідає Катерина.

Команда навіть брала участь у міжнародному обміні — з локальним телеканалом із США (штат Іллінойс). А напередодні повномасштабного вторгнення «Пульсар» отримав ліцензію на цифрове мовлення.

Коли прийшла війна — ефір не замовк

З початком повномасштабної війни частина колективу евакуювалася, деякі співробітники були мобілізовані. Власне виробництво довелося зупинити, але мовлення — не припинялося жодного дня.

«Навіть коли Охтирка була в облозі, ми працювали. Були обстріли, не вистачало людей, але технічна команда чергувала: запускала сигнал, підключала генератор. Ми одразу перемкнулися на телемарафон, бо людям потрібна була інформація», — розповідає Катерина.

Сьогодні «Пульсар» транслює національний телемарафон «Єдині новини» та три радіостанції Суспільного мовника (Українське радіо, «Промінь» і «Культура») та місцеву комунальну радіостанцію.

Кількість працівників скоротилася до п’яти. Прибутків немає — але команда тримається, бо знає: їхня робота — важлива.

Високі рахунки — і пошук світла

Однією з головних проблем стала вартість електроенергії. У пікові періоди рахунок сягав 50 тисяч гривень на місяць, не враховуючи витрат на пальне для генератора.

«Ми давно думали про енергонезалежність, але не було можливості. Коли побачили грантовий проєкт «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні» — не вагались. Подали заявку самі, без консультантів.», — ділиться Катерина.

Після перемоги у конкурсі телеканал отримав грант на встановлення 36 сонячних панелей, акумуляторної системи та мережевого інвертора. Усю систему змонтують на даху офісу — за сприятливої погоди вона дозволить економити до 50% електроенергії..

Перше — новини, далі — вітання

У планах — відновити місцеві новини для Охтирки. Уже є ідеї щодо формату, планується найняти оператора й журналіста. А далі — повернення до повноцінного мовлення з корпунктами й розважальними програмами.

«Ми не просто хочемо знову вийти в ефір. Ми хочемо бути корисними людям, як і раніше. Нести голос громади. Давати опору. Всі ці роки ми не вимикались — навіть у темряві. А тепер завдяки сонцю знову вмикаємо світло для наших глядачів», — підсумовує Катерина Касьяненко.

***  Публікація підготовлена за підтримки проєкту «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні», що реалізується у межах програми міжнародної співпраці ReACT4UA («Застосування та імплементація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною у сфері торгівлі»). Програма міжнародної співпраці спільно фінансується урядом Німеччини та Норвезькою агенцією з розвитку співробітництва (NORAD) і реалізується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

Мета проєкту – підвищити стійкість української економіки до періодичних відключень електроенергії та забезпечити безперебійну роботу мікро-, малих та середніх підприємств (ММСП) шляхом фінансової підтримки рішень для стабільного доступу до електроенергії.

Зміст публікації є виключною відповідальністю Фонду розвитку підприємництва і не обов’язково відображає позицію уряду Німеччини, NORAD або GIZ.