Працювати на межі, аби не втратити команду

Як підприємець із Дніпра втримав бізнес у війну, пішов у ЗСУ та робить власне виробництво енергонезалежним

Український малий бізнес за час великої війни звик жити на межі. Між знеструмленнями й генераторами, між евакуацією працівників і спробами зберегти штат, між розривами постачання й надією на бодай одне замовлення. Втриматися посеред цієї реальності — вже подвиг. А тримати виробництво, коли сам ідеш на службу в ЗСУ — виклик, який беруть на себе не усі.

Микола Жупаненко із Дніпра — один із таких. Підприємець, засновник і керівник компанії «Промисловий арсенал», яка виготовляє корпоративний та промисловий одяг, нині служить водієм-механіком у ЗСУ. А його бізнес, попри всі ризики, продовжує працювати.

«Я боявся, що піду — і все розвалиться. Але виявилося: якщо поруч надійні люди, можна вистояти. Навіть у війну», — каже Микола.

Від ідеї до власного цеху

Історія «Промислового арсеналу» почалася ще у 2014 році. На той момент він мав майже десятирічний досвід у сфері постачання одягу для промисловості й добре розумів: замовники хочуть не просто якість, а комплексний підхід. Щоб принести техзавдання й отримати готовий продукт, без зайвих логістичних клопотів.

Так і виник «Промисловий арсенал»: спочатку 18 м² і кілька людей, нині — близько 700 м² виробничих площ і команда, яка шиє одяг для великих компаній з Києва, Дніпра, Сум та інших міст.

«Наші клієнти — це бізнес. У нас гуртовий пошив: куртки, футболки, спецодяг, принти, вишивка — усе закриваємо в одному місці».

Микола не швачка і не технолог, але він організатор. З тих, хто миє вікна після ремонту, якщо немає кому. «Моя ціль була не просто заробити, а робити краще. Я хотів бути першим у професії».

Війна, генератор і 30 літрів бензину щодня

Після повномасштабного вторгнення підприємство пережило кілька етапів. Спочатку — повне падіння цивільних замовлень і робота майже виключно на потреби ЗСУ: форма, плитоноски, костюми. Потім повернення до цивільного ринку. Але головний виклик прийшов взимку 2022–23 років — блекаути.

«Ми працювали два місяці на генераторі. Щодня по 30 літрів бензину. О 6-й ранку я запускав його, щоб хоч трохи обігріти приміщення. Працювати було важко, але зупинитися — ще гірше. Бо втратити команду — це втратити все».

Для Миколи бізнес — не про прибуток. Принаймні, не у воєнний час. «Є точка беззбитковості — податки, оренда. Якщо працюєш у нуль — це вже перемога. Бо запустити все знову буде значно дорожче».

Грант, який став точкою опори

Рахунки за електроенергію підскочили до 30 тисяч гривень на місяць. Саме тоді в родині Миколи задумалися про енергонезалежність. Вдома вже стояли сонячні панелі — працювали добре. Тоді ж дізналися про грантовий проєкт «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні».

«Подалися ми на перший компонент проєкту й отримали позитивну відповідь! Грантова сума склала 430 тисяч гривень. Згодом надійшов перший транш — і ми придбали сонячну станцію, інвертор, акумулятори. Вже найближчим часом усе буде змонтовано».

За його підрахунками, витрати на електроенергію зменшаться у 5–6 разів. А це — гроші, які можна реінвестувати: у зарплати, обладнання, розвиток. «Для малого бізнесу такі проєкти як кисень. Вони показують, що зміни можливі. І що ти — не один».

На передовій і в тилу — паралельно

З грудня 2024 року Микола — у лавах ЗСУ. Водій-механік. Але, як водиться, займається не лише цим. Завдяки досвіду у документообігу й управлінні він веде паперові справи, допомагає з логістикою, комунікаціями.

Керівництво взяла на себе його дружина, виробничі процеси — технолог. І, як зізнається сам Микола, бізнес не просто вижив, а вистояв.  «Коли поруч надійні люди — підприємство живе. А це найголовніше», — каже він.

Публікація підготовлена за підтримки проєкту «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні», що реалізується у межах програми міжнародної співпраці ReACT4UA («Застосування та імплементація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною у сфері торгівлі»). Програма міжнародної співпраці спільно фінансується урядом Німеччини та Норвезькою агенцією з розвитку співробітництва (NORAD) і реалізується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

Мета проєкту – підвищити стійкість української економіки до періодичних відключень електроенергії та забезпечити безперебійну роботу мікро-, малих та середніх підприємств (ММСП) шляхом фінансової підтримки рішень для стабільного доступу до електроенергії.

Зміст публікації є виключною відповідальністю Фонду розвитку підприємництва і не обов’язково відображає позицію уряду Німеччини, NORAD або GIZ.