Сонячне рішення для стабільної роботи: історія ательє з Кривого Рогу

У 1999 році батько Тетяни Краснодід заснував у Кривому Розі невелике ательє. Згодом родинну справу продовжила й донька — професійна закрійниця, яка не лише управляє бізнесом, а й досі бере в руки крейду та ножиці, коли це потрібно. Ательє «Танак» спеціалізується на індивідуальному пошитті форменого одягу для поліції, рятувальників, залізничників, військових та інших службовців. Тут знають, де і під яким кутом мають бути пришиті погони, на якій висоті — шеврони, і чим відрізняється тактична форма від парадної.

«У нас не масовка, ми не беремо участь у тендерах. До нас приходять клієнти — і ми індивідуально на їхнє замовлення шиємо форму. Повністю все робимо: погони, шеврони, ґудзики — згідно з нормами, законами. Іноді ми самі знаємо більше, ніж клієнт», — розповідає Тетяна.

Попри повномасштабну війну, команда ательє виросла до дев’яти осіб, відкрили фізичний магазин і налагодили продажі по всій Україні через соцмережі. Але зростання супроводжували серйозні виклики.

Попит зріс, а ресурси зникли

З перших днів повномасштабного вторгнення попит на форму та тактичний одяг зріс у кілька разів. Ательє активно допомагало постійним клієнтам, шукало тканини.

«У 2022-му всі почали масово шити чохли на бронежилети, навіть з невідповідних тканин. Ми намагались застерегти: звичайна тканина горить, плавиться. Шити з неї — це ризикувати чужим життям», — згадує власниця.

Одночасно зросли ціни, логістика зламалась, Київ був заблокований, а харківські постачальники евакуювались. У критичні тижні підприємство не мало з чого шити, а потім — фізично не встигало обробляти обсяг замовлень.

«Мало того, що не було з чого, ми просто фізично не могли відшити ту кількість, яка була потрібна. А коли ще й почались блекаути — це стало майже неможливо. Підлаштовувались, як могли, але ресурсів бракувало», — ділиться Тетяна.

Коли світло вимикається — включається рішучість

Спочатку відключення оминали ательє, але у 2023–2024 роках графіки стали жорсткішими. Часто не було можливості працювати повний день.

«Ми дівочий колектив. Генератор має важкий запах, його потрібно заправляти, заливати мастило. Плюс одяг вбирає все. Тож нам потрібне було інше рішення — без бензину й кіптяви», — пояснює підприємиця.

До викликів з блекаутами додалась ще одна проблема — високі рахунки за електроенергію в опалювальний сезон, адже приміщення опалюється електричним котлом. «Січень і лютий — завжди найслабші місяці з погляду прибутку. Але світло ти все одно повинен платити. І ти розумієш: працюєш не на розвиток, а щоб просто покрити комунальні послуги», — каже Тетяна.

Саме тому рішення спробувати взяти участь у першому компоненті грантового проєкту «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні» стало для «Танак» логічним і своєчасним кроком.

Сонячне рішення для стабільності

Завдяки отриманому гранту ательє купило сучасну систему на основі сонячної енергії: інвертор на 12 кВт, 14 панелей і акумуляторну систему на 5 кВт. Після монтажу система має частково забезпечити виробництво енергією в літній і міжсезонний періоди.

«Я ще не рахувала, скільки точно зможу економити. Але для мене важливо працювати без зупинок і менше залежати від умов. Якщо навіть частину витрат покриє — це вже велике полегшення», — каже Тетяна.

Усе обладнання придбано у місцевого підрядника з Кривого Рогу, щоб у разі потреби фахівці могли швидко доїхати для налаштування або ремонту. «Хлопці пояснили: систему можна буде масштабувати — додавати панелі, батареї. Наразі вона не покриє всі наші потреби, але влітку працюватиме майже на повну. А це вже величезний крок уперед».

Енергія для зростання

Встановлення сонячної енергосистеми — це для «Танак» не лише про стабільність. А про нові перспективи. Зекономлені кошти дають змогу інвестувати в інші напрямки: розширити штат, оновити обладнання, зміцнити присутність бренду. «Ми вже отримали вишивальну машину. І тепер шукаємо людину, яка буде на ній працювати. Це ще одне нове робоче місце», — ділиться Тетяна.

Бренд «Танак» також проходить юридичне оформлення як торгова марка. Адже за роки роботи тут не лише відшивають згідно з вимогами — а й розробляють власні рішення. Наприклад, адаптують форму для вагітних військовослужбовиць або комфортні поло та спідниці для провідниць і службовиць.

«Війна війною, а все одно наші клієнтки хочуть бути дівчатами. Зрозуміло, якщо дівчина в польових умовах, то яка спідничка. Але ми можемо шити з тканини, яка більше тягнеться або більш “дихаюча” тканинка» — розповідає підприємиця.

Підтримка ззовні — це, каже вона, не лише про кошти. Це про сигнал: ваша робота має значення, і в неї варто інвестувати. «Малі бізнеси зазвичай лишаються сам на сам. А тут відчуваєш: твоя робота комусь потрібна. Грант — це не просто обладнання. Це й психологічна підтримка».

______________

*** Публікація підготовлена за підтримки проєкту «Підтримка енергетичної стійкості мікро- та малих підприємств в Україні», що реалізується у межах програми міжнародної співпраці ReACT4UA («Застосування та імплементація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною у сфері торгівлі»). Програма міжнародної співпраці спільно фінансується урядом Німеччини та Норвезькою агенцією з розвитку співробітництва (NORAD) і реалізується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

Мета проєкту – підвищити стійкість української економіки до періодичних відключень електроенергії та забезпечити безперебійну роботу мікро-, малих та середніх підприємств (ММСП) шляхом фінансової підтримки рішень для стабільного доступу до електроенергії.

Зміст публікації є виключною відповідальністю Фонду розвитку підприємництва і не обов’язково відображає позицію уряду Німеччини, NORAD або GIZ.