Новини

25 вересня 2019 року народні депутати України зареєстрували новий законопроект, який вносить зміни до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення".

Мета законопроекту полягає у формуванні нових положень щодо ринкового обігу земельних угідь, призначених для сільського господарства. Згідно проекту Закону громадяни України забезпечуються законодавчими правами на вільне володіння приватною власністю, а також прозорими вимогами щодо процесу набуття землі у власність.

Законопроект сприятиме економічному розвитку сільськогосподарського напрямку, дозволить підвищити вартість земельних ділянок, сприятиме залученню інвестицій у галузь, допоможе подолати такі негативні наслідки, як деградація земельної поверхні, корупція, знецінення землі та інше.

Проект визначає нові умови законодавчого регулювання стосовно обігу сільськогосподарських ділянок:

• починаючи з 01.10.2020 року ліквідуються заборони на відсторонені угіддя будь-якої форми власності;
• установлюється круг суб’єктів, які мають законодавчі повноваження на набування у власність землі;
• визначається мінімальна ціна на продаж землі державної/комунальної власності;
• визначається максимальний розмір площі всіх земельних угідь, які є майном однієї особи;
• на орендаря розповсюджується переважне право щодо придбання землі;
• громадяни забезпечуються правом викупу землі, яка перебуває у постійному користуванні або довічно успадкована.

Новою санкцією доповниться Закон "Про санкції" про заборону на набуття у власність землі. Нові санкції можуть поширюватись на іноземні держави, на юридичні або фізичні суб’єкти.

Реалізація законопроекту спричинить наступні позитивні явища:

• повноцінне право приватної власності на землю громадянами України;
• визначається об’єктивна ціна землі в період економічного обігу;
• збільшення інвестицій у аграрний сектор;
• проведення раціонального перерозподілу та оптимізації використання ділянок;
• підвищення мотивації до сільськогосподарської праці громадян України;
• проведення прозорих операцій із земельними ділянками;
• зростання економічного рівня населення.

Джерело: Lexinform

Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів» від 19 вересня 2019 р. № 111-IX.

Його прийнято з метою забезпечення виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на компонування (топографії) інтегральних мікросхем із правом Європейського Союзу.

Зокрема, імплементовано у національне законодавство норми статей 224-227 Угоди про асоціацію, а також положення Директиви Ради № 87/54/ЄЕС від 16 грудня 1986 р. про правову охорону топографій напівпровідникових виробів.

Змінено назву Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» на «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів». Введено нові визначення термінів «компонування напівпровідникового виробу», «напівпровідниковий виріб» на зміну «інтегральної мікросхеми».

Уточнено умови надання правової охорони та умови охороноздатності компонування напівпровідникового виробу, якими передбачається, що набуття прав на компонування засвідчуються свідоцтвом, строк дії якого становить десять років від найбільш ранньої з таких дат:

• закінчення календарного року, в якому компонування було вперше використане на комерційній основі будь-де у світі;
• закінчення календарного року, в якому була подана належним чином оформлена заявка на реєстрацію (ст. ст. 4, 5 розд. II ЗУ «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів»)

Переглянуті вимоги до заявки на реєстрацію. Тепер, заявка на реєстрацію компонування напівпровідникового виробу може подаватися в електронній формі (ст. ст. 9 р. IV ЗУ «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів»).

Удосконалено порядок проведення експертизи заявок (ст. 11 р. IV ЗУ «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів»).

Уточнено перелік прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації компонування напівпровідникового виробу (ст. 11 розд. V ЗУ «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів»).

Джерело: Lexinform

Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 р. № 101-IX.

Відповідно до Закону виключено з Кримінального кодексу України ст. 205 «Фіктивне підприємство» та посилання на цю статтю у п.1 ч. 3 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлено підслідність фіктивного підприємництва слідчим органам, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Пункт 2 ч. 1 ст. 212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» викладено в новій редакції, згідно з якою умисне ухилення від сплати податків, зборів карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (за попередньою редакцією – від однієї до двох тисяч).

Той самий злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах (п. 2 ч. 2 ст. 212 КК) тепер каратиметься штрафом від п’яти тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (за попередньою редакцією – від двох до двох трьох).

Також, у «Примітці» слова «тисячу», «три тисячі» та «п’ять тисяч» замінено відповідно словами «три тисячі», «п’ять тисяч» та «сім тисяч». Тобто, відповідно, збільшено значний, великий та особливо великий розміри ухилення від сплати податків. Тепер ухилення вважається кримінальним, якщо перевищує 51 000 грн, а не 14 000 грн, як раніше.

Джерело: Lexinform

У другому читанні ВРУ прийняла  проект Закону №1053-1, який передбачає внесення нових положень  до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Нові положення запроваджують програмні РРО (реєстратори розрахункових операцій), які можуть замінити класичний реєстратор або використовуватися додатково залежно від фінансового забезпечення та власних потреб суб’єкта.

Крім того, новий законопроект передбачає:

• Реєстрація РРО проводиться за допомогою Електронного кабінету (подавати реєстраційні документи не потрібно). Кожному РРО інформаційною системою контролюючого органу присвоюється фіскальний номер, який у подальшому його ідентифікує.
• Процес використання РРО стає в рази дешевше за рахунок виключення використання еквайєрингових та ЦСО послуг, не має потреби у придбанні класичного реєстратора розрахункових операцій.
• За рахунок фіскалізації операцій програмними РРО фіскального сервера контролюючого органа можливо легалізувати всі проведені операції.
• Інформація про здійснені розрахункові операції конфіденційна і захищена запровадженими технологіями захисту даних, які регламентуються Законом "Про електронні довірчі послуги".
• Контроль порушень здійснення операцій та збільшення відповідальності зі сторони суб’єкта при здійсненні підприємницької діяльності за допомогою застосування джерела відшкодування споживачам штрафних санкцій за їхніми зверненнями.

Джерело: Lexinform

Народні депутати України зареєстрували проект Закону №2150 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо надання пільг в оподаткуванні доходів, отриманих самозайнятими особами у сфері послуг".

Мета нововведених положень полягає у втіленні одноразового звільнення від оподаткування само зайнятих зареєстрованих безробітних осіб строком на 3 роки. Таке звільнення від податків виступає в якості економічно заохочуючого механізму для здійснення підприємницької діяльності після процесу реєстрації на облік з боку органів фіскальної служби.

«Податкові канікули» дають можливість економічно підняти рівень свого життя, достатньо забезпечувати свої родини, працюючи у сфері послуг за власними уподобаннями.

Джерело: Lexinform

Верховна Рада України ухвалила проект Закону №1183 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо добровільного одноразового декларування активів фізичних осіб".

Його мета полягає в наступному:

• З метою виявлення податкових злочинів і правопорушень проводиться добровільна кампанія декларування фізичними особами власного майна станом на 31.12.2019 в період з 01.01.2020 р. - 31.05.2020 р.
• Запуск роботи системи контрольного моніторингу щодо витрат власних доходів фізособами.

Нові впровадження несуть зміни до:

• Податкового кодексу;
• Кримінального кодексу;
• Кримінально-процесуального кодексу;
• Кодексу про адміністративні правопорушення;
• Кодексу адміністративного судочинства;
• Закону "Про банки і банківську діяльність";
• Закону "Про регулювання містобудівної діяльності";
• Закону "Про захист економічної конкуренції".

Для декларування власних активів громадянин України має можливість одноразово вказати інформацію, в якій будуть зазначені всі активи приватної власності. Зазначати, звідки взялося майно, та його вартість не потрібно.

До активів приватної власності відносяться:

• валютні цінності;
• цінні папери;
• рухоме/нерухоме майно;
• об’єкти незавершеного будівництва;
• частки у майні юр.осіб;
• інші нематеріальні активи в Україні і за кордоном.

Фіз.особа має право визначити обсяг доходу, з якого не був сплачений податок, та сплатити з нього 9 % в державний бюджет.

Якщо в період подання декларації суб’єкт розмістить кошти на депозит у банку держави на термін від 1 року без права повернення вкладу достроково або інвестує кошти в державні облігації зі строком обігу від 1 року з доходів, раніше з яких не був сплачений ПДФО, застосовується ставка 5%.

При декларуванні власних активів громадянин України звільняється від кримінальної, адміністративної та фінансової відповідальності щодо порушень податкового законодавства.

В процесі декларування активів держава гарантує:

• не притягнення до відповідальності згідно вищевказаного Закону;
• звільнення від надання повної інформації щодо джерел набуття активів;
• збереження отриманої інформації та персональних даних суб’єкта в повній таємниці.

Після періоду декларування активів контролюючий орган застосовує метод контролю за доходами і витратами фізичних осіб. Порівняння отриманих і витрачених коштів проводиться в тому випадку, коли сума витрат перевищує 150 тисяч гривень.

У випадку перевищення витрат особи над власними доходами в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (і більше), розпочинається процес з’ясування витрат. Вищевказана процедура спеціально вводиться в Україні з метою контролю приватних активів.

Якщо особа документально підтверджує власні витрати, контролюючий орган припиняє процедуру роз’яснення. В іншому випадку проводиться невиїзна документальна перевірка. У випадку підтвердження контролюючий орган встановлює податок на доходи суб’єкта у розмірі 18 %.

Ухвалення нового законопроекту дозволить підвищити протидію розмиванню бази податків, оцінити наявний майновий стан суб’єктів.

Джерело: Lexinform

Процес використання реєстраторів розрахункових операцій мають намір врегулювати на законодавчому рівні нардепи. З цією метою 10 вересня 2019 року на засіданні Верховної Ради, нардепи розглянули відразу два законопроекти, пов'язані між собою. За основу обидва законопроекти були прийняті після розгляду в першому читанні. У поданому групою народних обранців від «Слуги народу» законопроекті №1053-1, містяться норми, які передбачають закріплення положень:

• Надання суб'єкту господарювання права вибору РРО за рахунок введення в практику експлуатації програмного варіанту, а не тільки класичного. Вибір суб'єкта господарювання буде залежати від його побажань і фінансових можливостей.
• Вжити заходи, які дозволять спростити процедуру реєстрації електронних РРО.
• Застосування реєстраторів розрахункових операцій повинно бути здешевлене. Зробити це можливо за рахунок усунення необхідності використання еквайрингових та інших послуг.

Список нововведень, запропонований вище, не є вичерпним. Повний перелік положень, передбачений до введення у зв'язку зі змінами, можна дізнатися, ознайомившись з повним офіційним текстом законопроекту. Проект був представлений Д. Володіною, яка пояснила, що при його складанні були враховані інтереси бізнесу.

Другий розглянутий законопроект зареєстровано за номером 1073. Його положення передбачають внесення змін до Податкового кодексу України. Цей законопроект поданий депутатами партії «Слуга народу».

На весь 2020 рік, згідно із законопроектом №1073 не застосовуватимуться норми, які зобов'язують використовувати РРО (класичні або програмні) підприємців, які відносяться до 2-4 груп платників єдиного податку. Вид діяльності при цьому не гратиме ролі, але при цьому дохід не повинен перевищувати 1 000 000 грн / рік. Винятком вважаються ФОП, які здійснюють такі види діяльності як:

• Продаж товарів за допомогою використання Інтернету (продаж послуг теж входить в цю групу).
• Реалізація товарів, які відносяться до категорії технічно складних і тих, що підлягають гарантійному ремонту.
• Надання платних послуг в сфері охорони здоров'я, реалізація лікарських засобів і виробів медичного призначення.
• Реалізація ювелірних виробів.
• Реалізація товарів, що були в експлуатації та інші види діяльності, перераховані в положеннях законопроекту.

Крім винятків, наведених вище, існують ще умови, які передбачають обов'язкове використання РРО. Одним з таких є перевищення дохідної суми в 1 000 000 грн / рік. Початок використання РРО має настати першого числа, першого місяця звітного кварталу, наступного за місяцем, в якому перевищення суми мало місце. У разі перевищення порогу доходу 1 млн грн / рік, РРО в подальшому використовуються протягом усього часу існування ФОП.

Закони набудуть чинності в разі прийняття в цілому через пів року після їх офіційного опублікування.

Джерело: Lexinform

Законопроект №1112 в якому запропоновані зміни стосовно банківських інструментів, був зареєстрований у Верховній Раді України 29 серпня 2019 року. Введення одразу двох видів банківських сертифікатів передбачено положеннями законопроекту, а саме: процентні та дисконтні. Допускається як разова, так і серійна емісія банківських сертифікатів.

До законопроекту була додана пояснювальна записка. У ній проводять уточнення і підкреслюють, що такий сертифікат зможе об'єднати одразу дві властивості: банківського вкладу і цінного паперу. Розповідається і про те, що буде опрацьований технологічний механізм, який дозволить зручно обслуговувати і випускати сертифікати.

Головною особливістю банківського сертифікату, що відрізнятиме їх від депозитних, можна назвати форму його існування (бездокументарна). Для власників таких сертифікатів відкриваються нові можливості використання зручних механізмів обліку та обігу на вторинному ринку. Не буде складною і процедура відчуження банківських сертифікатів. Це обумовлено незначними фінансовими втратами при продажі сертифіката іншій особі, а також відсутність необхідності проходження ряду бюрократичних процедур, пов'язаних зі збором і оформленням документації, з метою переоформлення сертифіката.

Джерело: Lexinform

Законопроект №1050 був прийнятий Верховною Радою України в першому читанні. Суть його полягає у внесенні змін до законодавчих актів України, що регулюють перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Законопроект підтримано більшістю нардепів – 338 «За».

На голосуванні щодо прискорення підготовки законопроекту до розгляду в другому читанні, запропонованого спікером Верховної Ради Разумковим, 295 народних депутатів підтримали пропозицію. Законопроект покликаний зменшити тиск на суб'єктів господарської діяльності, створити сприятливі умови для початку і подальшого ведення бізнесу. Крім того, положення законопроекту передбачають введення механізму, що дозволяє усунути обмеження, які є зайвими в сфері виробництва деяких видів господарської діяльності. Скорочення видів діяльності в господарській сфері, які підлягають ліцензуванню, також обумовить покращення клімату для розвитку бізнесу.

Джерело: Lexinform

Особу, яка працює за трудовим договором (контрактом) не можна звільнити на законних підставах під час перебування її у відпустці. Не можна проводити процедуру звільнення відносно особи, яка тимчасово втратила працездатність. Рішення №6-р (2) 2019 було прийнято Конституційним судом України 4 вересня 2019 року в рамках розгляду скарги Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції України відображуваним в ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю положенням.

Працівник на законодавчому рівні захищений від звільнення, ініційованого роботодавцем (або органом ним уповноваженим) під час втрати ним працездатності (тимчасово). Це ж стосується і періоду, коли працівник перебуває у відпустці. Такі норми містяться в положеннях ч.3. ст.40 КЗпП і є гарантією права на захист працівника. Винятком є ​​неявка на роботу в період часу, що перевищує 4 місяці (безперервно) через тимчасову непрацездатність. Законодавчо можуть визначатися хвороби, при яких термін відсутності на робочому місці особи, яка працює за договором або контрактом збільшується. Декретна відпустка, вагітність і пологи також є законною підставою для збереження робочого місця на термін понад 4 місяці.

Матеріали вищевказаної конституційної скарги були досліджені Конституційним судом України з подальшим винесенням рішення про визнання положення ч.3 ст.40 КЗпП таким, що не суперечить пунктам Основного закону. Рішення прийнято з урахуванням наступних ключових норм.

Існує ряд умов при укладенні контракту які носять характер істотних. До числа таких можна віднести зазначення терміну дії трудового контракту, умови, при яких він, може бути розірваний або припинений. Це означає, що укладається на встановлюваний в ході домовленостей сторін термін, контракт повинен містити термін початку дії і дати закінчення.

Але ці умови не актуальні для тих працівників, які тимчасово втратили працездатність або ж перебувають у відпустці. Недотримання цієї норми є неприпустимим, так як порушуються гарантії трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України. Крім того, неправомірні дії роботодавця або уповноваженого ним органу, спрямовані на звільнення особи, яка перебуває у відпустці або працівника, який тимчасово втратив працездатність, розцінюються як прояв дискримінації і правової нерівності.

Конституційний суд України пояснює неможливість допущення дискримінації в рамках реалізації трудових прав працівниками. Рівність в трудових правах і гарантіях є ключовим фактором законності. Обмеження в трудовому праві має бути аргументовано, а порядок здійснення таких обмежень має регулюватися нормами положень Конституції України та міжнародного трудового права.

Джерело: Lexinform