Класифікація суб’єктів господарювання. Критерії та сфера застосування

Господарську діяльність в нашій країні здійснює величезна кількість суб’єктів, які відрізняються один від одного за багатьма ознаками. Відповідно до законодавства всі вони є суб’єктами господарювання, а, отже, мають дотримувати визначених цим законодавством вимог. Проте очевидно, що вимоги до маленької кав’ярні не можуть бути такими самими як, наприклад, до великого промислового підприємства, тому на законодавчому рівні суб’єктів господарювання поділено на певні категорії. Зокрема, за розмірами вони можуть бути великими, середніми, маленькими та зовсім маленькими (мікро).

Критерії належності суб’єктів господарювання до відповідної категорії визначено:

• Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон № 4196-IX);
• Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).

Зверніть увагу!

Закон № 4196-IX діє з 28.08.2025, проте наведена в ньому класифікація (включно з числовими значеннями критеріїв) застосовувалася і раніше. Це було передбачено ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України, який із зазначеної дати втратив чинність.

Відповідно до Закону № 4196-IX (а до 28.08.2025 згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України) суб’єктами господарювання визнають учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Суб’єктами господарювання є:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, в обох Законах:

• визначено чотири категорії суб’єктів;
• одним з критеріїв є показник середньої кількості працівників, і числові значення цього критерію для всіх категорій однакові;
• ще один критерій – обсягу доходу визначено у євро. Для його переведення у національну валюту України слід застосовувати офіційний курс гривні до іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів Національного банку, що встановлювалися для євро протягом відповідного року.

Водночас між нормами двох Законів, є  чимало відмінностей, а саме:

Щодо сфери застосування у ст. 2 Закону № 996-XIV прямо зазначено, що встановлені ним критерії застосовують «для цілей цього Закону», тобто, тоді, коли йдеться про бухгалтерській облік та фінансову звітність. Наприклад:

• великі підприємства зобов’язані складати звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності;
• великі та середні підприємства, крім фінансової звітності, мають подавати звіт з управління;
• малим і мікропідприємствам дозволено не проводити деякі облікові процедури, а також складати звітність за спрощеними формами тощо.

Крім того, на класифікацію, передбачену Законом № 996-XIV, орієнтуються представники податкової служби. Зокрема, відповідно до п. 49.4 Податкового кодексу України «платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі», а податківці у відповіді на запитання, розміщеній у категорії 129.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР), стверджують, що належність підприємств до великих та середніх слід визначати за критеріями, встановленими Законом № 996-XIV.

У Законі № 4196-IX немає застережень чи пояснень ані щодо мети запровадження категорій підприємництва, ані щодо сфери їх застосування. Отже, можна дійти висновку, що коли в інших правових актах згадують велике, середнє тощо підприємництво і це не пов’язано з бухгалтерським обліком, йдеться про категорії, визначені за Законом № 4196-IX (незалежно від того є пряме посилання на цей Закон чи ні).

Ось декілька прикладів:

• Законом України від 01.07.2014 № 1555-VII «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» одним із напрямків допустимої державної допомоги визначено допомогу суб’єкти середнього та малого підприємництва;
• на виконання вимоги Закону № 1555-VII постановою КМУ від 18.04.2023 № 843 затверджено Критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для підтримки середнього та малого підприємництва. У цьому документі зазначено, що «до категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти середнього та малого підприємництва, що провадять діяльність у будь-якій галузі»;
• у Бюджетній декларації на 2026-2028 роки, яку схвалено постановою КМУ від 27.06. 2025 № 774 є розділ «Підтримка та розвиток малого та середнього підприємництва».

Варто також зауважити, що розподіл суб’єктів господарювання на категорії за ознаками, які характеризують їх розмір, відповідає практиці і вимогам Європейського Союзу. Чимало проєктів міжнародної технічної допомоги, які реалізують в Україні, спрямовано на підтримку малого і середнього підприємництва.

Ірина Назарбаєва, консультантка з питань
оподаткування й бухгалтерського обліку ActiveLex

Джерело: Lexinform