Навігатор фінансової підтримки
Керувати господарством, відповідати за тисячі гектарів землі та команду працівників — для Катерини Чубко цього виявилося замало. Щоб краще розуміти роботу в полі та бути готовою до будь-яких викликів, вона сама сіла за кермо трактора.
Сьогодні директорка господарства навчається в межах Проєкту перекваліфікації «Від навчання до працевлаштування» та доводить власним прикладом: нові професійні навички ніколи не бувають зайвими.
Уродженка Одещини Катерина Чубко вже шість років керує господарством на Львівщині, яке входить до групи компаній ТМ «ВІЛІЯ». За освітою вона інженер-технолог, а сьогодні відповідає за понад 10 тисяч гектарів землі та команду з 67 працівників.
У дитинстві Катерина любила гратися в директорку, але не будувала конкретних кар’єрних планів. Каже, завжди просто йшла за тим, що її цікавило. Саме цікавість згодом привела її й до трактора. Щойно стала директором, підлеглі одразу почали вчити:
«Просилася в хлопців, бо мені дуже було цікаво: а як цей трактор проїде, а як цей, а дай тут порулити, а дай тут поїздити».
Після початку повномасштабного вторгнення бажання освоїти трактор стало не просто захопленням, а практичною необхідністю. Через мобілізацію працівників, господарство дедалі частіше стикалося з кадровими викликами. Багато механізаторів стали на захист країни — деякі з них, на жаль, загинули. Тож уміння працювати на техніці для керівниці господарства стало ще й способом бути готовою підстрахувати команду в критичний момент.
Катерина каже, що в полі потрібно бути готовою до будь-яких ситуацій. Під час жнив робота не зупиняється ні на хвилину, тож керівник має розумітися на техніці не лише в теорії.
«Коли жнива, ми взагалі не зупиняємось. Якщо тракторист чи комбайнер обідає, то хтось має сісти на його техніку і продовжити роботу. Були моменти, коли “прилітало” в поле, коли людина на тому полі працювала. Я просто хочу бути готовою вирішити будь-які ситуації».
Минулого року вона отримала посвідчення тракториста категорії А1 і тепер може офіційно працювати на легких тракторах під час виконання сільськогосподарських робіт. Наступна мета — категорія А2 для роботи з потужнішою технікою. Тож сьогодні Катерина бере участь у Проєкті перекваліфікації «Від навчання до працевлаштування», яку реалізує Національна установа розвитку в межах ініціативи Skills4Recovery.
За її словами, найбільша перевага проєкту — можливість навчатися без відриву від роботи та здобувати нові кваліфікації, які роблять працівників більш універсальними. Особливо цінним вона вважає те, що навчається разом із колегами — головним агрономом і головним інженером. Матеріали курсу команда обговорює разом, ділиться досвідом і дискутує з викладачами: «Ми практики, вони теоретики. І саме в цьому народжується найцікавіше».
Катерина переконана, що професія тракториста набагато складніша, ніж може здатися на перший погляд. Робота вимагає не лише вміння керувати технікою, а й знань із різних сфер та готовності швидко реагувати на нестандартні ситуації.
«Коли їдеш на тракторі і за тобою є ще вантаж, треба розуміти кут повороту, правильно розвернути, не нашкодити ні собі, ні сусіду, не придушити пташку чи зайчика в полі, правильно працювати між лініями електропередач. А це ще й охорона праці, треба розуміти взаємозв’язок показників лічильників в тракторі, механізми управління, поломки базові, що робити, якщо загорівся трактор або зупинився».
Окреме задоволення Катерині приносить можливість бачити поле зсередини — спостерігати за птахами й тваринами та помічати те, що лишається непомітним з офісу.
«Є технологічні помилки, є просіви, є десь недокропили, є таке, що треба зупинитися до чогось придивитися. Ти це все побачиш тільки з кабіни трактора. Крім того, мої хлопці знають, що якщо я захочу щось перевірити, я сяду і перевірю. Тому вони мені завжди стараються казати правду».
У компанії Катерина наразі єдина жінка-трактористка. Проте вона переконана, що війна уже давно перекваліфікувала дуже багатьох українських жінок.
«Війна показала зовсім інший вимір жіночності в Україні. Жінки не сидять склавши руки, поки чоловіки воюють. Я це і по селах бачу. Мали люди пай, мали маленький тракторчик, чоловік пішов на фронт. Рік пройшов – бачу жінка уже на тракторчику їздить і щось в полі робить».
І хоча стереотипи ще трапляються, ставиться до них із гумором. Особливо пригадує зустрічі з поліцейськими: «Беру в хлопців трактор, їду, а мене зупиняє поліція. Дивляться здивовано. Коли показую документи й посвідчення на право керування такою технікою, спочатку сміються, потім не вірять. А потім лише знизують плечима й кажуть: “Щасливої дороги!”»
Попереду — чергові жнива і нові виклики. Через війну аграрний сектор продовжує відчувати нестачу кадрів, але Катерина переконана: зупинятися не можна. Вона добре пам’ятає весну 2022 року, коли багато хто не розумів, що буде далі і чи варто взагалі виходити в поле.
«Ми сідали з інженерами, навіть не з трактористами, і сіяли. Я пам’ятаю, приїхав тоді ще якийсь французький телеканал, а ми саме міндобрива в полі розкидали. І вони питають: А як ви бачите своє майбутнє? А я кажу: От в полях і бачимо. Ракети летять, а ми сіємо, і будемо сіяти, і будемо збирати. І з таким настроєм ідем далі».
Саме цей принцип залишається для неї головним і сьогодні: працювати, вчитися нового та рухатися вперед попри будь-які обставини.
Інформаційна довідка:
Мультидонорська ініціатива Skills4Recovery підтримує професійне навчання та перепідготовку кадрів у п’яти економічних секторах, що є критично важливими для відновлення України: будівництво, транспорт, сільське господарство, сфера послуг та виробництво. Програма допомагає людям здобути актуальні навички для працевлаштування, а роботодавцям — знайти кваліфікованих фахівців.
Skills4Recovery спільно фінансується Європейським Союзом, Німеччиною, Польщею, Естонією та Данією. Її реалізують Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).