Зі Слов’янська — по всій Україні: як кераміка з білої глини допомагає тримати лінію життя

Артем Маринюк — засновник бренду «NANA CERAMICS» — виробляє керамічні вази, горщики та сувеніри з білої глини у прифронтовому Слов’янську. Його бізнес — це справжнє сімейне підприємство, започатковане ще наприкінці 1990-х батьками, яке він повністю взяв під свою відповідальність у 2020 році. Зараз у команді — Артем із дружиною та ще троє найманих працівників.

Унікальність «NANA CERAMICS» — не лише у дизайні та якості, а й у самому матеріалі: біла глина, з якої виготовляються вироби, добувається саме в Слов’янську. «Це одна з головних причин, чому ми не можемо покинути місто, навіть попри війну. Уся Україна, а подекуди і Європа, використовує цю глину для керамічного виробництва. Якщо Слов’янськ втратимо — втратимо і сировину», — пояснює Артем.

Війна як виклик і перезапуск

Після початку повномасштабного вторгнення підприємство не працювало пів року. Через загрозу обстрілів Артем із родиною евакуювався. Але щойно ситуація в місті стала відносно стабільною, повернувся — і почав відновлювати виробництво. Буквально: з новою логістикою, новими клієнтами, каналами збуту.

«Ми повністю змінили стратегію. Якщо раніше продавали великим клієнтам і не дуже переймалися маркетингом, то тепер працюємо з усіма — з великими мережами, з маленькими інтернет-магазинами, з регіональними квітковими ринками. І все це завдяки соцмережам, поштовим службам і виставкам. Ми стали гнучкими й помітними», — розповідає Артем.

У лютому 2023 року підприємство зазнало ще одного удару — пожежі, яка знищила третину цеху. Але й це не зупинило виробництво: через місяць команда вже знову працювала. Артем розповідає, що уже мали спробу релокувати виробництво, але вона була невдалою з кількох причин:

“По-перше, дуже важко знайти приміщення, яке б нам підходило. Воно має бути велике, сухе, тепле, з опаленням. І, що дуже важливо, щоб у ньому була велика потужність електромережі, адже в нас електроопік керамічних виробів. По-друге, це люди — найважливіший сегмент нашого бізнесу. Класні, я б сказав унікальні керамісти залишаються в Слов’янську. Дуже важко з нуля навчати когось”.

Грантова програма як трамплін

Про грантову програму від EU4Business Артем дізнався випадково. Подав заявку самостійно, без жодної зовнішньої допомоги, і отримав позитивне рішення.

«Ми витратили кошти на найнеобхідніше — сировину. Глину, яка видобувається в нашому ж місті, і фарби для покриття виробів. Це той ресурс, що дозволив збільшити обсяги, дати роботу команді й забезпечити виконання нових замовлень. Коли є сировина — є й робота», — розповідає підприємець.

Це був перший успішний грант для Артема — і дуже вчасний. Адже ризики великі: близькість фронту, обстріли, нестача людей, перебої зі світлом. «Але ми йдемо вперед, повільно, але впевнено. І такі програми, як EU4Business, — це наш трамплін. Це можливість для малого бізнесу не просто вижити, а трансформуватися».

У планах Артема — розширення виробництва, розвиток експорту, нові форми, нові колекції. Але найголовніше — зберегти команду, залишитися в місті та далі створювати унікальний український продукт з української глини.

Фото надано Артемом Маринюком

*** Публікація підготовлена в межах програми міжнародної співпраці «EU4Business: відновлення, конкурентоспроможність та інтернаціоналізація МСП» за фінансування Європейського Союзу та уряду Німеччини. Програма спрямована на підтримку економічної стійкості, відновлення та зростання України, створення кращих умов для розвитку українських малих і середніх підприємств (МСП), а також на підтримку інновацій та експорту. Деталі www.eu4business.org.ua

Стратегічний виконавець проєкту — німецька федеральна компанія Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Імплементуючий партнер — Фонд розвитку підприємництва.

Зміст публікації є виключною відповідальністю Фонду розвитку підприємництва і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та уряду Німеччини.