У Раді вирішили легалізувати домашніх працівників. Що це означає та кого стосується?

Хто такі «домашні працівники», на яких умовах вони можуть працювати та на який соціальний захист можуть розраховувати? Як відомо, Верховна Рада розглянула і взяла за основу законопроект, що має врегулювати роботу домашніх працівників. Суть документа – ввести в законодавство поняття «домашня праця» й цим самим забезпечити соціальний захист домашнім працівникам та знизити рівень незадекларованої праці. Тобто людина матиме офіційне працевлаштування та певні гарантії від держави, а держава отримає додаткового платника податків. Хто може отримати статус домашнього працівника, на яких умовах працюватимуть люди та який у цьому стимул?

Що змінює законопроект

Документ доповнює Кодекс законів про працю (КЗпП) главою, що складається з шести статей. У них визначається поняття домашньої праці та працівників, закріплюється правовий статус суб’єктів трудових відносин, описуються обов’язкові умови договору з ними. Для початку варто розібратися з ключовими поняттями. Їх у документі три. Домогосподарство визначається як сукупність осіб, які спільно мешкають в одному житлі, забезпечують себе всім необхідним, ведуть спільне господарство. Тобто це родина, яка живе в будинку чи квартирі. Домогосподарство може складатися і з однієї особи.

Це визначення в законодавстві не нове. Воно міститься в наказі Держстату від 2012 року, який регулює реєстр статистичних одиниць у сільському господарстві.

Друге поняття – домашня праця. Це обслуговування домогосподарств на умовах трудового договору.

Третє поняття – домашній працівник. Це людина, яка займається домашньою роботою в рамках трудових відносин з роботодавцем. Останнім є один з членів домогосподарства. Нововведення дозволять сім’ї, яка хоче найняти няню або прибиральника, оформити з цією людиною відносини, прописати обов’язки сторін та отримати юридичний захист.

Умови для домашніх працівників

Автори законопроекту вважають, що специфіка роботи домашніх працівників вимагає спеціального режиму робочого часу та відпочинку, а також особливих процедур та підстав для припинення трудового договору. Зокрема, документ розширює можливості для осіб, які працюють та живуть на території помешкання роботодавця. Так, у трудовому договорі можна закріпити платне чи безоплатне надання працівнику житла, заборону роботодавцю самостійно вираховувати із зарплати вартість проживання.

Однак Головне науково-експертне управління зауважило, що законопроект не описує права працівників у разі примусового виселення з житла на час відпустки або відпочинку. Крім того, документ регулює робочий час та час відпочинку домашніх працівників, передбачає альтернативні варіанти вибору системи обліку робочого часу, а також гарантії під час супроводження роботодавців на їх відпочинку (цей час додається до робочого).

Працівник може розраховувати свій робочий час і погоджувати його з роботодавцем. Працювати в святкові та неробочі дні можна лише за письмовою згодою працівника. Для домашніх працівників передбачені гарантії поваги до їх честі, гідності та недоторканності особистого життя. Натомість роботодавець отримує гарантію нерозголошення конфіденційної інформації, яку працівник отримав у зв’язку з роботою.

Роботодавець повинен попередити про звільнення працівника щонайменше за два тижні. Працівник може звільнитися миттєво, якщо роботодавець посягає на його честь і гідність.

Чи можуть зараз домашні працівники оформитися офіційно?

Можуть. Для цього роботодавець і працівник укладають письмовий договір. На сторони поширюються звичні трудові гарантії: охорона праці, право на відпочинок та оплату. Якщо порівняти чинні норми та умови, прописані в законопроекті, то новаціями будуть лише позначення місця роботи, спосіб розрахунку і терміни виплати зарплати.

«Інше питання – чи готові самі роботодавці йти на офіційне працевлаштування. Ба більше, деякі працівники свідомо відмовляються від офіційного працевлаштування, щоб отримати більшу заробітну плату без вирахування податків.

Після запровадження правового регулювання домашньої праці ніхто не може бути впевнений, що роботодавці офіційно працевлаштовуватимуть помічників», – каже адвокат з Асоціації представників малого та середнього бізнесу Києва Вікторія Тютюнникова.

Однак Державна служба з питань праці контролюватиме роботодавців, тому шанси на збільшення кількості офіційно працевлаштованих значно зростають, вважає вона.

Автори законопроекту переконані, що одна з головних причин неформальної зайнятості домашніх працівників полягає у відсутності належного регулювання їх діяльності. Що стимулюватиме людей оформлятися домашніми працівниками? «Мета законопроекту – визначення статусу домашнього працівника. Статус – це можливість отримати трудовий стаж і після настання відповідного віку оформити пенсію», – пояснює співавторка законопроекту Ірина Констанкевич. Зараз домашні працівники перебувають у тіні й позбавлені державного захисту від дискримінації та насильницьких дій з боку роботодавця, вважає вона.

У разі ухвалення законопроекту роботодавців звільнять від необхідності сплачувати Єдиний соціальний внесок (22%). Платити цей податок чи ні – вирішуватиме працівник. Є ситуація, коли роботодавець не хоче офіційно оформляти працівника і платити за нього податки, але працівник хоче отримувати трудовий стаж, тому потребує офіційного працевлаштування. Якщо зміни до законодавства ухвалять остаточно, то працівник зможе самостійно платити ЄСВ і з більшою ймовірністю домовитися про офіційну роботу.

У такому випадку роботодавець муситиме платити за робітника податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%). Щоб самостійно сплачувати ЄСВ, домашній працівник має подати в податкову за місцем проживання відповідну заяву. Податкова має право перевірити відомості, після чого укладається договір про добровільну участь. Інший спосіб – укласти договір про добровільну сплату страхових внесків через «Дію» або на сайті е-послуг Пенсійного фонду.

Підготував Ілля Мороз,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України